К читателям блога:
Блог В. Точиловского
Блог для тех, кто интересуется вопросами международных уголовных судов и международных стандартов в уголовном процессе.
Блог для тех, кто интересуется вопросами международных уголовных судов и международных стандартов в уголовном процессе.
Translate
11.8.19
Чи треба жалкувати за колишньою прокуратурою
Print Friendly
В одній з недавніх публікацій автор журиться з приводу позбавлення прокуратури функцій розслідування та загального нагляду.
Зокрема, в публікації вказується на те, що в ряді європейських країн прокуратура «сама проводить розслідування» та «здійснює нагляд (…) за додержанням законів (...) чого була позбавлена українська прокуратура в 2014 році».
Дійсно, в принципі, нема нічого неєвропейського чи недемократичного в суміщені прокуратурою функцій розслідування та обвинувачення.
Міжнародні стандарти допускають можливість участі прокуратури в провадженні розслідувань.
Водночас, не можна не брати до уваги історичні та політичні обставини, в яких з’явилась та діяла прокуратура, за якою жалкує автор.
Вона бере початок у 20-30 роках минулого сторіччя. Саме в той час сформувався унікальний адміністративно-політичний інститут – радянська прокуратура. Наприкінці 20-х їй підпорядкували слідчі органи, від яких зажадали «орієнтуватися на правильну класову лінію в “расследовательской работе”». Від слідчих вимагалось «чуйне, своєчасне, повне проведення директив партії та уряду». «Класовий підхід, — наставляло керівництво Прокуратури, — повинен пронизати собою всі моменти розслідування».
Це ж саме стосується і загального нагляду прокуратури.
Саме поєднання загального нагляду, що дозволяє прокурорам втручатися в усі сфери діяльності держави та бізнесу, з обвинувальними та слідчими функціями дозволяє використовувати прокуратуру як зручне знаряддя залякування опонентів.
Незалежна Україна успадкувала командно-адміністративну модель прокуратури, яка використовувалась владою незалежно від того, яка політична сила очолювала цю владу.
Він також підтвердив, що «политик, который контролирует генерального прокурора и главу Верховного суда, может делать в стране что хочет».
(См. русскоязычнуюя версию:
«Нужно ли сожалеть об утрате бывшей прокуратуры»)
В одній з недавніх публікацій автор журиться з приводу позбавлення прокуратури функцій розслідування та загального нагляду.
Зокрема, в публікації вказується на те, що в ряді європейських країн прокуратура «сама проводить розслідування» та «здійснює нагляд (…) за додержанням законів (...) чого була позбавлена українська прокуратура в 2014 році».
Дійсно, в принципі, нема нічого неєвропейського чи недемократичного в суміщені прокуратурою функцій розслідування та обвинувачення.
Міжнародні стандарти допускають можливість участі прокуратури в провадженні розслідувань.
Зокрема, стаття 11 керівних принципів ООН та стаття 4.2 стандартів Міжнародної Асоціації Прокурорів передбачають, що прокурори повинні здійснювати активну роль в кримінальному процесі там, де їм надано право, брати участь в розслідуванні злочинів або здійснювати нагляд за тим, щоб слідчі органи проводили розслідування об'єктивно, неупереджено і професійно.В міжнародних трибуналах ООН та в МКС прокуратура також виконує як функцію розслідування, так і обвинувачення.
Див. «Отбирать ли следствие у Прокуратуры?» та «Расследование дел прокуратурой "недемократично"?» в цьому блозі.
Водночас, не можна не брати до уваги історичні та політичні обставини, в яких з’явилась та діяла прокуратура, за якою жалкує автор.
Вона бере початок у 20-30 роках минулого сторіччя. Саме в той час сформувався унікальний адміністративно-політичний інститут – радянська прокуратура. Наприкінці 20-х їй підпорядкували слідчі органи, від яких зажадали «орієнтуватися на правильну класову лінію в “расследовательской работе”». Від слідчих вимагалось «чуйне, своєчасне, повне проведення директив партії та уряду». «Класовий підхід, — наставляло керівництво Прокуратури, — повинен пронизати собою всі моменти розслідування».
Це ж саме стосується і загального нагляду прокуратури.
Саме поєднання загального нагляду, що дозволяє прокурорам втручатися в усі сфери діяльності держави та бізнесу, з обвинувальними та слідчими функціями дозволяє використовувати прокуратуру як зручне знаряддя залякування опонентів.
Незалежна Україна успадкувала командно-адміністративну модель прокуратури, яка використовувалась владою незалежно від того, яка політична сила очолювала цю владу.
Див. «Командно-административная модель "использования" прокуратуры», «Еще раз о корнях современной прокуратуры» та «Еще раз о функциях прокуратуры» в цьому блозі.Треба також брати до уваги рівень ефективності парламентського контролю, а також ступінь незалежності судів.
У США Міністерство Юстиції (US Department of Justice) очолюється Генеральним Аторнеєм США.Як колись висловився один з керівників генпрокуратури: «тот, кто реально контролирует работу Генпрокуратуры, тот имеет козырную карту в политической борьбе».
У його підпорядкуванні як слідчі (ФБР), так і прокурори (93 US Attorneys по всій країні). ФБР проводить слідство та здійснює оперативно-розшукову діяльність.
Федеральні прокурори порушують кримінальні провадження та підтримують обвинувачення. Вони також представляють інтереси уряду в цивільних справах, де уряд є стороною.
Вся ця машина підпорядкована, через Генерального Аторнея, президенту.
Можна собі уявити такого монстра в Україні з її парламентом, судами, та правовими традиціями.
Він також підтвердив, що «политик, который контролирует генерального прокурора и главу Верховного суда, может делать в стране что хочет».
Автор
Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)