Print Friendly

У нещодавній публікації BBC (Україна) йдеться про «тисячі українських цивільних», які утримуються «у колоніях та слідчих ізоляторах Росії, а також на окупованих нею територіях […] без звинувачень, слідчих дій, судів та строку звільнення».
В статті вони розглядаються як «цивільні полонені» або «цивільні заручники». Відзначається, що «правових інструментів тут не існує» і що «розробляється законопроєкт щодо цивільного полону».

Фактично ж, беручи до уваги масштаби цих дій, мова може йти про потерпілих від злочинів проти людства. А саме, свавільне тримання під вартою (див. ст. 7.1(е) Статуту МКС) та, в багатьох випадках, насильницьке зникнення людей (див. ст. 7(1)(h) Статуту МКС).

Доповнення: 

Треба мати на увазі, що, як зауважує МКЧХ, «під час міжнародного збройного конфлікту цивільні особи, які перебувають під захистом, можуть бути інтерновані, тобто піддані некримінальному арешту та триманню під вартою на підставі серйозної загрози, яку їхня діяльність становить для безпеки органу, що їх тримає.
Таким чином, інтернування є заходом безпеки та не може використовуватися як форма покарання. Це означає, що кожна інтернована особа має бути звільнена, як тільки зникнуть причини, що зумовили її інтернування. Крім того, рішення про інтернування має прийматися в індивідуальному порядку, і не можна інтернувати цілі групи цивільних осіб колективно.
Четверта Женевська конвенція 1949 року надає широкий захист цивільним інтернованим особам під час міжнародних збройних конфліктів».