28 января 2020
Про Декларації, ратифікацію Статуту МКС, Висновок КСУ та юрисдикцію МКС
Print Friendly
17 квітня 2014 р. Прокурор МКС, на підставі першої декларації України про визнання юрисдикції МКС (ст. 12(3)), відкрив попередню перевірку ситуації в Україні (події Майдану).
29 вересня 2015 р. Прокурор МКС, на підставі другої декларації України, оголосив про розширення попередньої перевірки, включивши можливі злочини вчинені після 20 лютого 2014 р. в Криму та на сході України.
Обидві декларації були прийняти ВРУ незважаючи на Висновок КСУ від 11 липня 2001 р.
Згідно з Висновком, «абзац десятий преамбули та стаття 1 Статуту [МКС] не узгоджуються з положеннями частин першої, третьої статті 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього Статуту відповідно до частини другої статті 9 Конституції України можливе лише після внесення до неї відповідних змін».
Тобто декларації про визнання юрисдикції МКС були прийняті до прийняття доповнень до ст. 124 Конституції.
Таким чином, конституційність визнання юрисдикції МКС, а отже і юрисдикція Суду щодо ситуації в Україні, можуть бути поставлені під сумнів на будь-якій стадії розгляду Судом ситуації.
Зокрема, питання легітимності визнання Україною юрисдикції МКС може виникнути при розгляді досудовою Палатою МКС подання прокурора про відкриття розслідування ст. 15(4) Статуту. Це питання може також виникнути і на стадії розслідування при розгляді Судом заперечень щодо юрисдикції (ст. 19 Статуту). В обох випадках питання юрисдикції вирішує суд, а не прокурор.
Згідно зі ст. 126 Статуту МКС, він набирає чинності для держави через 60 днів після здачі державою ратифікаційної грамоти.
При цьому, часова юрисдикція (ratione temporis) МКС поширюється лише на злочини, вчинені після вступу в силу Статуту для держави, якщо ця держава не зробила декларацію відповідно до статті 12(3) Статуту (див. ст. 11 Статуту).
Тобто, якщо, ратифікувавши Статут, Україна не прийме нову, основану на ст. 124 Конституції в новій редакції, декларацію про визнання юрисдикції МКС щодо злочинів, вчинених з певного часу до ратифікації (наприклад, злочини, вчинені після 20 лютого 2014), Статут буде розповсюджуватись лише на злочини, вчинені після ратифікації.
Про те, як приймалась друга декларація: «Знову про декларацію Верховної Ради щодо юрисдикції МКС».
29 вересня 2015 р. Прокурор МКС, на підставі другої декларації України, оголосив про розширення попередньої перевірки, включивши можливі злочини вчинені після 20 лютого 2014 р. в Криму та на сході України.
Обидві декларації були прийняти ВРУ незважаючи на Висновок КСУ від 11 липня 2001 р.
Згідно з Висновком, «абзац десятий преамбули та стаття 1 Статуту [МКС] не узгоджуються з положеннями частин першої, третьої статті 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього Статуту відповідно до частини другої статті 9 Конституції України можливе лише після внесення до неї відповідних змін».
КСУ дійшов висновку: «Визнати Римський Статут Міжнародного кримінального суду […] таким, що не відповідає Конституції України, в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими “Міжнародний кримінальний суд ... доповнює національні органи кримінальної юстиції”».Необхідні зміни до ст. 124 Конституції були внесені у 2016 р. і набрали чинності лише 30 червня 2019 р.
Тобто декларації про визнання юрисдикції МКС були прийняті до прийняття доповнень до ст. 124 Конституції.
Таким чином, конституційність визнання юрисдикції МКС, а отже і юрисдикція Суду щодо ситуації в Україні, можуть бути поставлені під сумнів на будь-якій стадії розгляду Судом ситуації.
Зокрема, питання легітимності визнання Україною юрисдикції МКС може виникнути при розгляді досудовою Палатою МКС подання прокурора про відкриття розслідування ст. 15(4) Статуту. Це питання може також виникнути і на стадії розслідування при розгляді Судом заперечень щодо юрисдикції (ст. 19 Статуту). В обох випадках питання юрисдикції вирішує суд, а не прокурор.
Посилання на критику вказаного Висновку КСУ вітчизняними юристами не змінює його юридичної сили. Як вказано у Висновку, він є «обов'язковим до виконання, остаточним і не може бути оскарженим».
Згідно зі ст. 126 Статуту МКС, він набирає чинності для держави через 60 днів після здачі державою ратифікаційної грамоти.
При цьому, часова юрисдикція (ratione temporis) МКС поширюється лише на злочини, вчинені після вступу в силу Статуту для держави, якщо ця держава не зробила декларацію відповідно до статті 12(3) Статуту (див. ст. 11 Статуту).
Тобто, якщо, ратифікувавши Статут, Україна не прийме нову, основану на ст. 124 Конституції в новій редакції, декларацію про визнання юрисдикції МКС щодо злочинів, вчинених з певного часу до ратифікації (наприклад, злочини, вчинені після 20 лютого 2014), Статут буде розповсюджуватись лише на злочини, вчинені після ратифікації.
Про те, як приймалась друга декларація: «Знову про декларацію Верховної Ради щодо юрисдикції МКС».
