31.10.19
Збройний конфлікт та Закон про боротьбу з тероризмом
Print Friendly
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» 2003 року , «якщо під час проведення антитерористичної операції вимушено заподіяна шкода життю, здоров’ю і майну терористів, військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції, звільняються від відповідальності за цю шкоду відповідно до законів України».
Можна зустріти думку, що, згідно з цим законом, дії осіб, які з 2014 року брали участь в АТО, можуть розглядатись лише в національних судах і не підпадають під юрисдикцію МКС.
Зокрема, згідно з щорічними звітами Прокурора МКС про попереднє вивчення ситуації, «вже на 30 квітня 2014 р. інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла рівня, який служить підставою для застосування норм міжнародного гуманітарного права».
(Див. §72 звіту 2018 р., §94 2017 р., та §68 2016 р.)
Таким чином, згідно зі звітами Прокурора МКС, з травня 2014 р. на сході України існує збройний конфлікт до якого застосовуються норми міжнародного гуманітарного права. Той факт, що збройний конфлікт назвали АТО, не змінює його характеру.
Більш того, згідно зі звітами, саме на цей період, припадає більшість випадків ймовірних злочинів.
Так, в §85 звіту 2018 р. вказано, що Офіс Прокурора МКС «зареєстрував понад 1200 випадків ймовірних злочинів, скоєних за період з 20 лютого 2014 року», більшість з яких «мали місце в найінтенсивніший період бойових дій у 2014 і 2015 роках».
До речі, відзначалось, що «оскільки Україна визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів, вчинених з початку конфлікту в лютому 2014 р., якщо МКС розпочне розслідування, то особи будуть піддаватися кримінальному переслідуванню, попри будь-які національні положення про амністію» (див. стор. 9 документу (англ)).
Див. також «Терроризм или вооруженный конфликт?»; «Про справу Марківа»
Можна зустріти думку, що, згідно з цим законом, дії осіб, які з 2014 року брали участь в АТО, можуть розглядатись лише в національних судах і не підпадають під юрисдикцію МКС.
За такою логікою під юрисдикцію МКС не підпадають і дії антиурядових збройних формувань. Адже акти тероризму, якщо їх не можна кваліфікувати як воєнні злочини або злочини проти людства, не підпадають під юрисдикцію Суду.Звісно, що таке тлумачення застосовності Закону 2003 р. до подій на сході України не є обов’язковим для МКС і не перешкоджає Суду здійснювати свою юрисдикцію щодо осіб, які брали участь в АТО з 2014 року.
Зокрема, згідно з щорічними звітами Прокурора МКС про попереднє вивчення ситуації, «вже на 30 квітня 2014 р. інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла рівня, який служить підставою для застосування норм міжнародного гуманітарного права».
(Див. §72 звіту 2018 р., §94 2017 р., та §68 2016 р.)
Таким чином, згідно зі звітами Прокурора МКС, з травня 2014 р. на сході України існує збройний конфлікт до якого застосовуються норми міжнародного гуманітарного права. Той факт, що збройний конфлікт назвали АТО, не змінює його характеру.
Більш того, згідно зі звітами, саме на цей період, припадає більшість випадків ймовірних злочинів.
Так, в §85 звіту 2018 р. вказано, що Офіс Прокурора МКС «зареєстрував понад 1200 випадків ймовірних злочинів, скоєних за період з 20 лютого 2014 року», більшість з яких «мали місце в найінтенсивніший період бойових дій у 2014 і 2015 роках».
До речі, відзначалось, що «оскільки Україна визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів, вчинених з початку конфлікту в лютому 2014 р., якщо МКС розпочне розслідування, то особи будуть піддаватися кримінальному переслідуванню, попри будь-які національні положення про амністію» (див. стор. 9 документу (англ)).
Див. також «Терроризм или вооруженный конфликт?»; «Про справу Марківа»
