30 июля 2019
Міфи про збройний конфлікт на сході України та відповідальність військовослужбовців
Print Friendly
Міф першій:
Українські військовослужбовці можуть бути притягнуті до відповідальності тому, що Україна визнала юрисдикцію МКС
Українські військовослужбовці можуть бути притягнуті до відповідальності тому, що Україна визнала юрисдикцію МКС
Зустрів думку про те, що «кожен військовослужбовець ЗСУ, кожен слідчий воєнної прокуратури повинні пам’ятати дуже просте правило: визнавши юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, ми визнали її і щодо себе. Не притягнемо до відповідальності ми — притягнуть інші держави».
Насправді ж, притягнення українців, підозрюваних в скоєнні воєнних злочинів, може здійснюватися іншими державами незалежно від того, визнала Україна юрисдикцію Міжнародного кримінального суду чи ні.
Зокрема, якщо йдеться про міжнародний збройний конфлікт, то діє обов’язкова універсальна юрисдикція щодо воєнних злочинів. Тобто, держави повинні переслідувати таких осіб, навіть якщо ці злочини були скоєні іноземцями за межами цих держав.
Якщо йдеться про збройний конфлікт неміжнародного характеру, то універсальна юрисдикція застосовується (за певних умов) лише державами, законодавство яких передбачає таку юрисдикцію. Таке законодавство існує, наприклад, в Німеччині, Канаді, Бельгії, Нідерландах.
Що ж стосується Міжнародного кримінального суду, то Прокуратура МКС ще навіть не починала розслідування (досі триває попередня перевірка інформації та матеріалів). Відповідно, нема і не може бути і ордерів МКС на арешт українців.
Міф другий:
Українські військовослужбовці можуть бути притягнуті до відповідальності тому, що в зоні конфлікту не було введено воєнний стан
Стверджується, що «стаття 1 Протоколу ІІ чітко визначає, що він застосовується до всіх збройних конфліктів, які відбуваються на території будь-якої країни, котра приєдналася до Женевської конвенції, між її збройними силами або іншими організованими збройними групами (…).
А відтак те, що відбувається на Сході України в умовах правового режиму мирного часу під назвою АТО, — це свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни. Для покарання порушників саме й існує Міжнародний кримінальний суд».
Згідно з таким твердженням, те, що воєнний стан в зоні конфлікту не було введено, «призвело до того, що зараз військовослужбовців які виконували свій обов'язок, притягують (…) до кримінальної відповідальності бо був мирний час».
Насправді ж, для визнання існування збройного конфлікту і, відповідно, застосування до дій учасників конфлікту норм міжнародного гуманітарного права не потрібно офіційно вводити воєнний стан. На сході України існуєв збройний конфлікт, однією зі сторін якого є збройні сили України. Той факт, що збройний конфлікт назвали АТО не змінює його суті.
Так, згідно із щорічними звітами Прокуратури МКС, «на 30 квітня 2014 р. інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла рівня, який служить підставою для застосування норм міжнародного гуманітарного права».
Крім того, Прокуратура МКС вказувала, що «рівень організації збройних угруповань, що функціонують в східній Україні, включаючи «ЛНР» і «ДНР», на той час досяг ступеня, достатньої для того, щоб вважати ці угруповання сторонами збройного конфлікту неміжнародного характеру».
(Див. § 72 звіту за 2018 р., § 94 за 2017 р., та § 68 за 2016 р.)
