Print Friendly

Як і КПК 1960 р., чинний КПК допускає одночасний допит кількох осіб в суді (ч. 15 ст. 352). В юридичній літературі ця процедура відома як «шаховий допит». При цьому, на відміну від КПК 1960 року, чинний КПК дає змогу піддавати «шаховому допиту» не тільки свідків, але також обвинувачених.

(Таке доповнення призвело до того, що «шаховий допит» обвинувачених опинився у статті 352 КПК під назвою «Допит свідка»).

Практика «шахового допиту» з’явилася в розпал масових репресій («великого терору»). У серпні 1938 р. було опубліковано «Методичний лист Прокуратури Союзу РСР», «складений т. М. С. Строговичем, під редакцією т. А. Я. Вишинського». У листі, зокрема, зазначалося:

«По делу антисоветского «право-троцкистского блока» (равно как и по некоторым другим делам того же рода) прокурором применялся своеобразный метод, который можно назвать «шахматным допросом». Существо этого метода заключается в том, что прокурор, допрашивая одного подсудимого, попутно задает вопросы и другим подсудимым по тем обстоятельствам, которые оказываются неясными, ни на минуту не прерывая нити основного допроса; таким образом, в опрос одного подсудимого все время втягиваются и другие подсудимые. По делам о преступных организациях этот метод очень эффективен …»

Згодом комісія з підготовки КПК РРФСР 1960 р. під головуванням того ж таки М. С. Строговича не визнала за потрібне включати до КПК процедуру «шахового допиту» ані щодо обвинувачуваних, ані щодо свідків.

Втім ідею Вишинського і Строговича було успішно реанімовано в КПК УРСР 1960 р. Вона отримала подальший розвиток у КПК України 2012 р., який передбачив також можливість «шахового допиту» обвинувачених.
Здійснилася мрія Вишинського.

Про змагальну систему процесу і «шаховий допит» у суді див. попередній допис.