К читателям блога:

Блог В. Точиловского

Блог для тех, кто интересуется вопросами международных уголовных судов и международных стандартов в уголовном процессе.

Translate

26 декабря 2019

Международное уголовное право об ответственности «начальников». О проекте закона о международных преступлениях.

Print Friendly and PDFPrint Friendly
(Див. україномовну версію)
Можно ли в уголовном праве назвать «начальниками» глав государства и правительства, министров, политических и других гражданских лидеров?

Можно, судя по проекту Закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно гармонизации уголовного законодательства с положениями международного права».
Согласно ст. 436-2 законопроекта, «военные командиры или другие лица, фактически действующие как военные командиры, и другие начальники» несут уголовную ответственность за международные преступления, совершенные их подчиненными.
Очевидно, термин «начальники» скопирован с русскоязычной версии статьи 28 Статута МУС.
В статье 28 англоязычной версии Статута говорится о «commanders» и «other superiors», что переведено на русский как «командиров» и «других начальников».
В действительности, в международном уголовном праве понятие «superiors», наряду с военными командирами, включает не только гражданских начальников, но и глав государств, правительств, политических и других гражданских лидеров, которые наделены властными полномочиями.
Фактически, авторы законопроекта «освободили» эту категорию лиц от ответственности за международные преступления, совершенные их подчиненными.

См. также: «Про деякі питання проєкту закону про міжнародні злочини».

Міжнародне кримінальне право про відповідальність «начальників». Про проєкт закону про міжнародні злочини.

Print Friendly and PDFPrint Friendly
(См. русскоязычную версию)
Чи можна в кримінальному праві назвати «начальниками» глав держави та уряду, міністрів, політичних та інших цивільних лідерів?

Можна, судячи по проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».
Згідно зі ст. 436-2 законопроєкту, «військові командири або інші особи, що фактично діють як військові командири, та інші начальники» несуть кримінальну відповідальність за міжнародні злочини, вчинені їх підлеглими.
Очевидно, термін «начальники» скопійовано з російськомовної версії статті 28 Статуту МКС.
В статті 28 англомовної версії Статуту йдеться про «commanders» та «other superiors», що перекладено на російську як «командиров» и «других начальников».
Насправді ж, в міжнародному кримінальному праві поняття «superiors», поряд з військовими командирами, включає не тільки цивільних начальників, але і глав держав, урядів, політичних та інших цивільних лідерів, які наділені владними повноваженнями.
Фактично, автори законопроекту «звільнили» цю категорію осіб від відповідальності за міжнародні злочини, вчинені їх підлеглими.

Див. також: «Про деякі питання проєкту закону про міжнародні злочини»

10 декабря 2019

Стаття 296(4) ЦК України: захист принципу презумпції невинуватості чи обмеження свободи поширення інформації?

Print Friendly and PDFPrint Friendly
(См. русскоязычную версию)
Згідно п. 4 ст. 296 ЦК України, ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути обнародуване лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.

Захист принципу презумпції невинуватості?
Можна зустріти твердження, що п. 4 ст. 296 є реалізацією принципу презумпції невинуватості (див., наприклад, посилання).
Відповідно до такого тлумачення, оприлюднення імені особи, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину, порушує цей принцип (див. посилання).

При такому тлумаченні важко пояснити, наприклад, такі повідомлення в прес-релізах МКС:
- Patrice-Edouard Ngaïssona «заарештований за злочини проти людства і воєнні злочини»;
- Mohamed Khaled «звинувачується у воєнних злочинах і злочинах проти людства»;
- Ongwen «звинувачується у воєнних злочинах і злочинах проти людства»;
- Al Hassan доставлений в МУС на підставі «ордера на арешт [...] за воєнні злочини та злочини проти людства».
Подібні прес-релізи публікувалися і міжнародними кримінальними трибуналами ООН.

Або взяти, наприклад, повідомлення в провідних ЗМІ про недавній арешт у США Льва Парнаса і Ігоря Фрумана (ділових партнерів Джуліані, донорів виборчої кампанії Трампа):
BBC, The Guardian, The Washington Post, The New York Times, повідомляючи про їх арешт, не тільки називали імена цих осіб, але і детально розповідали в чому їх звинувачують.
Більш того, в прес-релізі окружний федеральної прокуратури США про арешт цих осіб (зрозуміло, із зазначенням імен), викладається зміст обвинувального документа.
Саме завдяки міжнародним ЗМІ світ дізнався імена підозрюваних у справі про збитий Боїнг.
Саме з інформації в ЗМІ люди дізналися імена підозрюваних в отруєнні Скрипаль в Великобританії.
У справі про отруєння Скрипалів прокуратура повідомила прізвища підозрюваних і назвала деякі докази їх причетності до вчинення злочину (зокрема, записи камер відеоспостереження).
Зрозуміло, що публічна ідентифікація особи в повідомленні про його арешт, про пред'явлені йому звинувачення або підозри не є порушенням принципу презумпції невинуватості.
Цей принцип порушується лише при повідомленні про винність особи у вчиненні злочину до винесення обвинувального вироку.
Наприклад, згідно з практикою ЄСПЛ, існує фундаментальна відмінність між заявою про те, що хто-небудь лише підозрюється у вчиненні злочину, і ясною заявою, зробленому в відсутність вироку, про те, що особа вчинила злочин.
Останнє, на думку ЄСПЛ, порушує презумпцію невинуватості, тоді як перше не викликає заперечень.
Порушення свободи поширення інформації?
Очевидно, п. 4 ст. 296 ЦК відноситься скоріше до статті 10 ЄКПЛ та ст. 19 МПГПП.
Так, згідно зі статтею 10 ЄКПЛ, право на свободу вираження поглядів включає свободу отримувати і поширювати інформацію без будь-якого втручання з боку органів державної влади.

Пункт 2 цієї статті допускає обмеження цієї свободи для захисту репутації інших осіб.
Однак, згідно з практикою ЄСПЛ, обмежувальні заходи не повинні перешкоджати участі преси в дискусіях з питань, що представляють обґрунтований суспільний інтерес.

Комітет з прав людини ООН також вказав, що обмеження не повинні бути надмірно широкими. Вони повинні бути пропорційними інтересам що захищаються.
Наприклад, Комітет зазначив, що цінність, яку Міжнародний пакт про громадянські і політичні права надає вільному вираженню думок, особливо висока в умовах публічних дебатів, що стосуються громадських та політичних фігур.

Схоже, що абсолютна заборона на поширення інформації, зазначеної в ст. 296, до винесення вироку порушує ст. 10 ЄКПЛ та ст. 19 МПГПП.

Статья 296(4) ГК Украины: защита принципа презумпции невиновности или ограничение свободы распространения информации?

Print Friendly and PDFPrint Friendly
 (Див. україномовну версію)
Согласно ч. 4 ст. 296 ГК Украины, имя физического лица, которое задержано, подозревается или обвиняется в совершении преступления, может быть обнародовано лишь в случае вступления в законную силу обвинительного приговора суда в отношении него.

Защита принципа презумпции невиновности?

Можно встретить утверждения, что п. 4 ст. 296 является реализацией принципа презумпции невиновности (см., например, ссылку).
Согласно такому толкованию, «обнародование» имени лица, подозреваемого или обвиняемого в совершении преступления, нарушает этот принцип (см., к примеру, ссылку).

При таком толковании трудно объяснить, например, такие сообщения в пресс-релизах МУС:
- Patrice-Edouard Ngaïssona «арестован за преступления против человечества и военные преступления»;
- Mohamed Khaled «обвиняется в военных преступлениях и преступлениях против человечества»;
- Ongwen «обвиняется в военных преступлениях и преступлениях против человечества»;
- Al Hassan доставлен в МУС на основании «ордера на арест […] за военные преступления и преступления против человечества».
Подобные пресс-релизы публиковались и международными уголовными трибуналами ООН.

Или взять, например, сообщения в ведущих зарубежных СМИ о недавнем аресте в США Льва Парнаса и Игоря Фрумана (деловых партнеров Джулиани, доноров выборной кампании Трампа).
BBC, The Guardian, The Washington Post, The New York Times, сообщая об их аресте, не только называли имена этих лиц, но и подробно рассказывали в чем они обвиняются.
Более того, в пресс-релизе окружной федеральной прокуратуры США об аресте этих лиц (разумеется, с указанием имен), излагается содержание обвинительного документа.
Именно благодаря международным СМИ мир узнал имена подозреваемых в деле о сбитом Боинге.
Именно из информации в СМИ люди узнали имена подозреваемых в отравлении Скрипалей в Великобритании.
В деле об отравлении Скрипалей прокуратура сообщила имена подозреваемых и назвала некоторые доказательства их причастности к совершению преступления (в частности, записи камер видеонаблюдения).
Разумеется, публичная идентификация лица в сообщении о его аресте, о предъявленных ему обвинениях или подозрениях не является нарушением принципа презумпции невиновности.

Этот принцип нарушается лишь при сообщении о виновности лица в совершении преступления до вынесения обвинительного приговора.
Например, согласно практике ЕСПЧ, существует фундаментальное различие между заявлением о том, что кто-либо лишь подозревается в совершении преступления, и ясным заявлением, сделанном в отсутствие вступившего в силу приговора, о том, что лицо совершило рассматриваемое преступление.
Последнее, по мнению ЕСПЧ, нарушает презумпцию невиновности, тогда как первое не вызывает возражений.

Нарушение свободы распространения информации?

Очевидно, п. 4 ст. 296 ГК относится скорее к статье 10 ЕКПЧ и ст. 19 МПГПП.
Так, согласно статье 10 ЕКПЧ, право на свободу выражения мнения включает свободу получать и распространять информацию без какого-либо вмешательства со стороны публичных властей.

Пункт 2 этой статьи допускает ограничение этой свободы для защиты репутации других лиц.

Однако, согласно практике ЕСПЧ, ограничительные меры, предпринимаемые государством, не должны препятствовать участию прессы в дискуссиях по вопросам, представляющих обоснованный общественный интерес.

Комитет по правам человека ООН также указал, что ограничения не должны быть чрезмерно широкими. Они должны быть соразмерными защищаемому интересу.
К примеру, Комитет отметил, что ценность, которую Международный пакт о гражданских и политических правах придает свободному выражению мнений, особенно высока в условиях публичных дебатов, касающихся общественных и политических фигур.

Похоже, что абсолютный запрет на распространение информации, указанной в ст. 296, до вынесения приговора нарушает ст. 10 ЕКПЧ и ст. 19 МПГПП.

Real Time Web Analytics