К читателям блога:

Блог В. Точиловского

Блог для тех, кто интересуется вопросами международных уголовных судов и международных стандартов в уголовном процессе.

Translate

30 июля 2019

Міфи про збройний конфлікт на сході України та відповідальність військовослужбовців

Print Friendly and PDFPrint Friendly
Міф першій:
Українські військовослужбовці можуть бути притягнуті до відповідальності тому, що Україна визнала юрисдикцію МКС

Зустрів думку про те, що «кожен військовослужбовець ЗСУ, кожен слідчий воєнної прокуратури повинні пам’ятати дуже просте правило: визнавши юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, ми визнали її і щодо себе. Не притягнемо до відповідальності ми — притягнуть інші держави».

Насправді ж, притягнення українців, підозрюваних в скоєнні воєнних злочинів, може здійснюватися іншими державами незалежно від того, визнала Україна юрисдикцію Міжнародного кримінального суду чи ні.

Зокрема, якщо йдеться про міжнародний збройний конфлікт, то діє обов’язкова універсальна юрисдикція щодо воєнних злочинів. Тобто, держави повинні переслідувати таких осіб, навіть якщо ці злочини були скоєні іноземцями за межами цих держав.

Якщо йдеться про збройний конфлікт неміжнародного характеру, то універсальна юрисдикція застосовується (за певних умов) лише державами, законодавство яких передбачає таку юрисдикцію. Таке законодавство існує, наприклад, в Німеччині, Канаді, Бельгії, Нідерландах.

Що ж стосується Міжнародного кримінального суду, то Прокуратура МКС ще навіть не починала розслідування (досі триває попередня перевірка інформації та матеріалів). Відповідно, нема і не може бути і ордерів МКС на арешт українців.


Міф другий:
Українські військовослужбовці можуть бути притягнуті до відповідальності тому, що в зоні конфлікту не було введено воєнний стан

Стверджується, що  «стаття 1 Протоколу ІІ чітко визначає, що він застосовується до всіх збройних конфліктів, які відбуваються на території будь-якої країни, котра приєдналася до Женевської конвенції, між її збройними силами або іншими організованими збройними групами (…).
А відтак те, що відбувається на Сході України в умовах правового режиму мирного часу під назвою АТО, — це свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни. Для покарання порушників саме й існує Міжнародний кримінальний суд».

Згідно з таким твердженням, те, що воєнний стан в зоні конфлікту не було введено, «призвело до того, що зараз військовослужбовців які виконували свій обов'язок, притягують (…) до кримінальної відповідальності бо був мирний час».

Насправді ж, для визнання існування збройного конфлікту і, відповідно, застосування до дій учасників конфлікту норм міжнародного гуманітарного права не потрібно офіційно вводити воєнний стан. На сході України існуєв збройний конфлікт, однією зі сторін якого є збройні сили України. Той факт, що збройний конфлікт назвали АТО не змінює його суті.

Так, згідно із щорічними звітами Прокуратури МКС, «на 30 квітня 2014 р. інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла рівня, який служить підставою для застосування норм міжнародного гуманітарного права».
Крім того, Прокуратура МКС вказувала, що «рівень організації збройних угруповань, що функціонують в східній Україні, включаючи «ЛНР» і «ДНР», на той час досяг ступеня, достатньої для того, щоб вважати ці угруповання сторонами збройного конфлікту неміжнародного характеру».
(Див. § 72 звіту за 2018 р., § 94 за 2017 р., та § 68 за 2016 р.)

17 июля 2019

Про справу Марківа

Print Friendly and PDFPrint Friendly
Про деякі правові питання у справі Віталія Марківа.

З відкритих джерел відомо, що 25 травня 2014 року внаслідок мінометного обстрілу в районі гори Карачун загинули італійський журналіст Андреа Роккеллі та його російський перекладач. Був також поранений французький журналіст.

У 2017 році в Італії було заарештовано Віталія Марківа — одного з військових, що перебували тоді на Карачуні.
Марків, громадянин Італії та України, був звинувачений в співучасті в умисному вбивстві журналіста. В липні цього року його було засуджено до 24 років позбавлення волі.

В ЗМІ повідомлялось, що захист в суді стверджував що смерть потерпілих була ненавмисною та супутньою втратою в збройному конфлікті.
Разом з тим, захист представляв обвинуваченого солдатом, який не використовував міномет, а лише виконував наказ про спостереження і повідомлення командирам про підозрілі пересування в районі вказаних подій.
Прокурор заперечував позицію захисту, стверджуючи, що потерпілі журналісти були дуже незручними свідками, оскільки своїми фотографіями та відео вони викривали зловживання та насильства, вчинені проти мирного населення.

У зв’язку з цією справою, знову з’явились заяви про те, що, якби в той час на території, де відбувалися події, був воєнний стан, то ніяких «претензій» до Марківа в італійської прокуратури не було б. Адже, мовляв, саме те, що воєнний стан в зоні конфлікту не було введено, "призвело до того, що зараз військовослужбовців які виконували свій обов'язок, притягують, як Марківа, до кримінальної відповідальності бо був мирний час. (Див., наприклад, тут на 49:00 та 50:40 хвил.)

Насправді ж, для визнання існування збройного конфлікту і, відповідно, застосування до дій учасників конфлікту норм міжнародного гуманітарного права не потрібно офіційно вводити воєнний стан.
На той час на сході України існував збройний конфлікт, однією зі сторін якого були збройні сили України. Той факт, що збройний конфлікт назвали АТО не змінює його характеру.

Так, згідно із щорічними звітами Прокуратури Міжнародного Кримінального Суду, вже «на 30 квітня 2014 р. інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла рівня, який служить підставою для застосування норм міжнародного гуманітарного права».
Крім того, Прокуратура МКС вказувала, що «рівень організації збройних угруповань, що функціонують в східній Україні, включаючи «ЛНР» і «ДНР», на той час досяг ступеня, достатньої для того, щоб вважати ці угруповання сторонами збройного конфлікту неміжнародного характеру».
(Див. § 72 звіту за 2018 р., § 94 за 2017 р., та § 68 за 2016 р.)
Таким чином, при розслідуванні та розгляді справи Марківа, слідчі, прокурор та захист повинні були брати до уваги норми міжнародного гуманітарного права (МГП). Правомірність дій осіб, причетних до обстрілу, повинні були оцінюватись саме с точки зору МГП, а не як кримінальне умисне вбивство або незаконний обстріл цивільного населення.
Згідно з нормами МГП, журналісти в зоні збройного конфлікту відносяться до категорії цивільного населення і, відповідно, захищені як такі, незалежно від того, акредитовані вони чи ні.
При розслідуванні та розгляді справ цієї категорії недостатньо довести, що в результаті обстрілу загинули цивільні. Прокурор повинен був довести, що причетні до обстрілу знали, що обстрілюють саме цивільних.

В таких справах неможливо обходитись без допомоги воєнних юристів (експертів) зі спеціальними знаннями та досвідом практичного застосування норм МГП.
Вони, на підставі матеріалів справи, могли б дати експертну оцінку ситуації, в який загинули цивільні, правомірність дій осіб причетних до обстрілу, і т.д.
Високопрофесійні експерти з цих питань є, зокрема, в збройних силах таких держав як Канада та Великобританія.


До речі, схоже, що саме українські правоохоронці кваліфікували загибель італійського журналіста як «вбивство з обтяжуючими обставинами»:
«Ви знаєте, що в Слов'янську Донецької області проходить операція АТО, і це відповідає дійсності, що в процесі перестрілки, яка виникла (був убитий італійський журналіст). […]
На даний час [...] міліцією зареєстровано кримінальне провадження за ст.115, ч.2 (вбивство з обтяжуючими обставинами)», — заявив начальник Головного управління Генеральної прокуратури Микола Гошовський.»
Звичайно, національні суди можуть посилатись на норми міжнародного гуманітарного права при розгляді справ про порушення цих норм. При цьому, якщо, скажемо, в Італії ці норми не інкорпоровані в національне кримінальне законодавство, то, при кваліфікуванні  воєнного злочину вбивства, суд може застосувати відповідні норми національного законодавства; наприклад — навмисне вбивство.


Щодо можливості застосування в справі Марківа доктрини помилки в факті та імунітету учасника бойових дій див. останній параграф в «Справа MH-17: статус збройних формувань та помилка у факті – позиція нідерландської прокуратури».
Real Time Web Analytics