26 февраля 2019
Откровения судьи ЕСПЧ o «выгодах» заключенного в украинском следственном изоляторе
Print Friendly
Похоже, что при обращении с заявлениями о нарушении права на рассмотрение дела в разумные сроки, необходимо напоминать судьям ЕСПЧ об условиях содержания в украинских следственных изоляторах.
Заявитель был осужден к двум годам лишения свободы за один эпизод мошенничества. Производство по делу против него продолжалось более 8 лет. В связи с истечением сроков давности, суд освободил его от отбывания наказания.
Таким образом, заявитель был освобожден из-под стражи через более 8 лет содержания в следственном изоляторе.
ЕСПЧ пришел к выводу, что продолжительность производства по этому делу была чрезмерной и не отвечала требованиям разумных сроков.
По мнению же одного из судей, заявитель «явно получил выгоду» (!) от бездействия власти и затягивания ею процесса (§ 3 Особого мнения).
Мол, если бы государство не дотянуло до истечения срока давности, заявитель отбывал бы 2 года в пенитенциарном учреждении (если, конечно, не был бы освобожден досрочно).
Однако, по мнению судьи, этому счастливчику повезло: все 8 лет рассмотрения дела он провел в украинском изоляторе (§ 3 Особого мнения).
В дополнение к этой «выгоде», полагает судья, ЕСПЧ также осчастливил его вдову назначив ей 1200 евро (§ 3 Особого мнения).
Более того, судья полагает, что и в других делах суду, возможно, «необходимо учитывать комфорт, выгоды и другие преимущества, которые нивелируют страдания заявителя […] и делают их чисто формальными» (§ 2 Особого мнения).
ЕСПЧ в своих решения неоднократно приравнивал эти условия к пыткам и бесчеловечному обращению.Недооценку таких условий можно увидеть в особом мнении одного из судей ЕСПЧ в деле Garbuz v. Ukraine (72681/10).
См., например, Zakshevskiy v. Ukraine (7193/04), Kleutin v. Ukraine (5911/05); Buglov v. Ukraine (28825/02), Kushnir v. Ukraine (42184/09).
Заявитель был осужден к двум годам лишения свободы за один эпизод мошенничества. Производство по делу против него продолжалось более 8 лет. В связи с истечением сроков давности, суд освободил его от отбывания наказания.
Таким образом, заявитель был освобожден из-под стражи через более 8 лет содержания в следственном изоляторе.
ЕСПЧ пришел к выводу, что продолжительность производства по этому делу была чрезмерной и не отвечала требованиям разумных сроков.
По мнению же одного из судей, заявитель «явно получил выгоду» (!) от бездействия власти и затягивания ею процесса (§ 3 Особого мнения).
Мол, если бы государство не дотянуло до истечения срока давности, заявитель отбывал бы 2 года в пенитенциарном учреждении (если, конечно, не был бы освобожден досрочно).
Однако, по мнению судьи, этому счастливчику повезло: все 8 лет рассмотрения дела он провел в украинском изоляторе (§ 3 Особого мнения).
В дополнение к этой «выгоде», полагает судья, ЕСПЧ также осчастливил его вдову назначив ей 1200 евро (§ 3 Особого мнения).
Более того, судья полагает, что и в других делах суду, возможно, «необходимо учитывать комфорт, выгоды и другие преимущества, которые нивелируют страдания заявителя […] и делают их чисто формальными» (§ 2 Особого мнения).
CONCURRING OPINION OF JUDGE KŪRIS
1. There can be no doubt that the length of the criminal proceedings against the applicant did not meet the requirements of Article 6 § 1 of the Convention. As a rule, in cases where a violation of Article 6 § 1 is found on account of the length of the criminal proceedings, the Court awards the non-pecuniary damage for the distress and anxiety the applicants might have suffered. This judgment follows that long-standing practice, by which I felt bound when voting with the majority on point 4 (a) of the operative part.
2. I wonder, however, whether that practice should not be more nuanced, at least to the extent that due account might be taken of comfort, benefits and other advantages which outweigh the applicant’s suffering (whatever it might have been) and render it purely nominal.
3. In the instant case, the applicant clearly benefited from the authorities’ inactivity and the protraction of the criminal proceedings. The enforcement of his sentence was waived by the court which convicted him, as it had become time-barred. Had the domestic authorities acted with the requisite celerity, the applicant would have ended up in a penal institution. There, he would have spent two years (unless released earlier). What was formally a violation of the Convention was thus, in fact, a reward. Now, on top of that reward, a bonus of EUR 1,200 has been added.
4. There already is some (albeit sparse) case-law which would allow for some (perhaps moderate) exceptions to the above-mentioned rigid practice. Take, for instance, Gagliano Giorgi v. Italy (no. 23563/07, §§ 56-58, 6 March 2012). More generally, the Court’s underlying approach, which I find consistent and justified in principle, calls for a revisit. One size does not necessarily fit all; in real life it hardly ever does. Legalistic purity is often – and unavoidably – a bit at odds with life’s reality. Still, it would benefit both if the gap between them were retrenched, whenever possible.
19 февраля 2019
Обережно, оманливий заголовок
Print Friendly
На одному з юридичних сайтів з’явилась публікація про рішення ЄСПЛ (O'Neill v. the United Kingdom) під заголовком: «Справу закрито… Але зібрані докази можуть бути використані для іншого обвинувачення» (див. тут).
Якщо вірити заголовку, в рішенні ЄСПЛ йдеться про дві справи: в першій – «справу» було «закрито»; в другій – докази з тієї справи були використані проти тієї ж особи «для іншого обвинувачення».
При цьому, автори публікації посилаються на свій переклад прес-релізу ЄСПЛ (див. тут).
З перекладу складається враження, що обвинуваченого нібито було виправдано в суді першої інстанції.
Після цього суддя першої інстанції дозволив присяжним використовувати докази щодо цього обвинувачення для підтвердження інших звинувачень. Присяжні визнали обвинуваченого винним «за рештою трьома обвинуваченнями».
Насправді ж, в рішенні ЄСПЛ йдеться про розгляд судом присяжних лише однієї справи в одному і тому ж процесі.
В ході розгляду справи, після завершення подання доказів прокурором, захист заявив клопотання «no case to answer» по одному з чотирьох епізодів.
Потім розгляд справи було продовжено (захист представив свої докази по залишившимся трьом епізодам).
Після цього присяжні визнали обвинуваченого винним по цім трьом епізодам.
ЄСПЛ не знайшов порушень прав заявника.
Зокрема, в рішенні вказано, що суддя в інструктажі присяжним не висловлював своєї думки щодо винуватості особи.
Крім того, той факт що присяжні визнали особу винною по іншім епізодам, не вказує на те, що вони взяли до уваги докази з першого обвинувачення. Вони могли повністю відхилити ті докази.
Якщо вірити заголовку, в рішенні ЄСПЛ йдеться про дві справи: в першій – «справу» було «закрито»; в другій – докази з тієї справи були використані проти тієї ж особи «для іншого обвинувачення».
При цьому, автори публікації посилаються на свій переклад прес-релізу ЄСПЛ (див. тут).
З перекладу складається враження, що обвинуваченого нібито було виправдано в суді першої інстанції.
Після цього суддя першої інстанції дозволив присяжним використовувати докази щодо цього обвинувачення для підтвердження інших звинувачень. Присяжні визнали обвинуваченого винним «за рештою трьома обвинуваченнями».
«... після виправдання суддя суду першої інстанції дозволив присяжним використовувати докази щодо цього обвинувачення як підтвердження для інших звинувачень. Присяжні визнали пана О’Ніла винним за рештою трьома обвинуваченнями. Він був засуджений до трьох десятирічних термінів ув’язнення, які він відбував одночасно з довічним ув’язненням за обвинуваченням у вбивстві.»
«Апеляційний суд зазначив, що, незважаючи на те, що була допущена процесуальна помилка під час судового розгляду його справи (суд першої інстанції не мав юрисдикції для його виправдання).»
Насправді ж, в рішенні ЄСПЛ йдеться про розгляд судом присяжних лише однієї справи в одному і тому ж процесі.
В ході розгляду справи, після завершення подання доказів прокурором, захист заявив клопотання «no case to answer» по одному з чотирьох епізодів.
Про процедуру «no case to answer» я писав раніше (див. тут).Замість прийняття рішення про територіальну непідсудність цього епізоду, суддя помилково задовольнив клопотання захисту і «виправдав» обвинуваченого за цим епізодом.
Потім розгляд справи було продовжено (захист представив свої докази по залишившимся трьом епізодам).
Після цього присяжні визнали обвинуваченого винним по цім трьом епізодам.
ЄСПЛ не знайшов порушень прав заявника.
Зокрема, в рішенні вказано, що суддя в інструктажі присяжним не висловлював своєї думки щодо винуватості особи.
Крім того, той факт що присяжні визнали особу винною по іншім епізодам, не вказує на те, що вони взяли до уваги докази з першого обвинувачення. Вони могли повністю відхилити ті докази.
Як відомо, присяжні не мотивують свій вердикт.До речі, про якість перекладу на цьому сайті я вже писав (див.«Снова о Резолюции ПАСЕ о практике заключения соглашений о признании вины»).
Див. також:
- Повертаючись до оманливого заголовка;
16 февраля 2019
УПК Украины и практика международных судов и трибуналов
Print Friendly
Процессуальные нормы и судебная практика международных уголовных судов и трибуналов имеет значение при анализе УПК Украины и практики его применения.
При подготовке УПК Украина заимствовала основные элементы состязательного процесса США. При этом, авторы кодекса привнесли в процесс принципы, присущие судам присяжных. В таких судах профессиональные судьи не решают вопрос о виновности или невиновности подсудимого. Их функции ограничены ролью пассивного арбитра.
В состязательных же системах международных уголовных судов и трибуналов, как и в Украине, дела рассматриваются профессиональными судьями без присяжных.
Первоначально, процессуальные нормы МТБЮ, первого пост-нюренбергского международного трибунала, были составлены на основе проекта, подготовленного американской ассоциацией юристов.
Впоследствии, однако, под влиянием судей из континентальной Европы (Франции, Италии, Германии), эти нормы подверглись существенным изменениям и дополнениям.
Во многом, эти изменения и дополнения были обусловлены тем, что дела в трибунале рассматривались профессиональными судьями, которых не устраивала роль пассивных присяжных.
Позже, при разработке процессуальных норм МКС, делегаты использовали нормы и судебную практику международных трибуналов ООН.
Для сравнения некоторых норм и практики УПК Украины с нормами и практикой международных уголовных судов см.:
«Допрос свидетелей судьями в международных уголовных трибуналах и судах»;
«Гибридный УПК Украины и предрассудки состязательного процесса»;
«УПК Украины – суд для присяжных без присяжных»;
«Малоизвестная система уголовного процесса?»;
«О некоторых проблемах защиты в «гибридном» УПК Украины».
При подготовке УПК Украина заимствовала основные элементы состязательного процесса США. При этом, авторы кодекса привнесли в процесс принципы, присущие судам присяжных. В таких судах профессиональные судьи не решают вопрос о виновности или невиновности подсудимого. Их функции ограничены ролью пассивного арбитра.
В состязательных же системах международных уголовных судов и трибуналов, как и в Украине, дела рассматриваются профессиональными судьями без присяжных.
Первоначально, процессуальные нормы МТБЮ, первого пост-нюренбергского международного трибунала, были составлены на основе проекта, подготовленного американской ассоциацией юристов.
Впоследствии, однако, под влиянием судей из континентальной Европы (Франции, Италии, Германии), эти нормы подверглись существенным изменениям и дополнениям.
Во многом, эти изменения и дополнения были обусловлены тем, что дела в трибунале рассматривались профессиональными судьями, которых не устраивала роль пассивных присяжных.
Позже, при разработке процессуальных норм МКС, делегаты использовали нормы и судебную практику международных трибуналов ООН.
Для сравнения некоторых норм и практики УПК Украины с нормами и практикой международных уголовных судов см.:
«Допрос свидетелей судьями в международных уголовных трибуналах и судах»;
«Гибридный УПК Украины и предрассудки состязательного процесса»;
«УПК Украины – суд для присяжных без присяжных»;
«Малоизвестная система уголовного процесса?»;
«О некоторых проблемах защиты в «гибридном» УПК Украины».
14 февраля 2019
Про статус «підозрюваного» в КПК України. Повідомлення про підозру.
Print Friendly
Тримання під вартою без пред’явлення обвинувачення
В Україні після прийняття нового КПК створилась унікальна ситуація. Після повідомлення затриманому про підозру, він залишається в статусі підозрюваного протягом усього попереднього слідства. Тобто, підозрюваний може утримуватися під вартою до одного року без пред’явлення йому обвинувачення.
Як правило, в міжнародних і національних юрисдикціях терміни пред'явлення звинувачення заарештованому обчислюються добами.
Згідно із колишнім КПК України (1960 р.), при застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного, обвинувачення йому мало бути пред’явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування затримання (ст. 148).Чинний КПК України в цьому відношенні є унікальним. Згідно з КПК, особа може утримуватися під вартою до одного року (ст. 197) без пред’явлення звинувачення.
Згідно з чинним КПК РФ, обвинувачення також має бути пред’явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування затримання (ст. 100).
До речі, стандарт достатності доказів для пред’явлення підозри нижче, ніж для оголошення звинувачення. І при таких низьких вимогах до доведеності вини, особа може утримуватися під вартою місяцями до закінчення розслідування.
Свідок чи підозрюваний?
За чинним КПК повідомлення про підозру практично означає притягнення до кримінальної відповідальності.
Як вказано, наприклад, в ухвалі одного із судів, “помилкове повідомлення особі про підозру ... спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині.До того ж до особи, визнаної підозрюваною, застосовуються запобіжні заходи.
Правоохоронні органи зобов'язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.”
Тому не дивно, що захисники намагаються не допустити визнання особи підозрюваним, посилаючись на недостатність доказів його вини.
Збулася давня мрія слідчих і прокурорів: особа можна допитувати як свідка, навіть якщо його показання вказують на можливе вчинення ним злочину.
Фактично підозрюваний відмовляється від (позбавляється) своїх прав, включаючи право відмовитися від дачі показань. Як "свідок", він зобов’язаний давати показання під загрозою кримінальної відповідальності.
Див., наприклад, повідомлення про те, що Генеральна прокуратура викликає особу на «допит як СВІДКА у кримінальному провадженні за фактом можливого перевищення НИМ повноважень».
До речі, отримані таким чином відомості є недопустимими як докази, оскільки отримані з порушенням прав особи.
В міжнародних трибуналах ООН і МКС свідок набуває права підозрюваного незалежно від того, повідомлено йому про це чи ні, у випадках: якщо стосовно нього є вірогідна інформація, яка вказує на ймовірність того, що він можливо вчинив злочин (МТКЮ і МТР); якщо є підстави вважати, що він вчинив злочин (МКС).
Нормативні документи МКС взагалі не містять терміну «підозрюваний». Замість цього застосовується термін «особа».Тобто, процесуальні норми трибуналів і МКС не вимагають наявності достатніх доказів для підозри. Особа набуває права підозрюваного при наявності у слідчого чи прокурора достатньої інформації, яка не обов'язково відповідає вимогам, які висуваються до доказів.
Відповідно, в міжнародних трибуналах і МКС, якщо в ході допиту свідка його свідчення вказують на його можливу причетність до скоєння злочину, допит має бути негайно зупинений і особі повідомляється про підозру та роз’яснюються права підозрюваного, в тому числі, право на участь захисника у подальшому допиті.
Згідно ж з КПК України свідок отримує права підозрюваного тільки після офіційного повідомлення йому про підозру. Таке повідомлення здійснюється лише за наявності достатніх доказів для підозри.
Відомо, що слідчі схильні відкладати момент оголошення свідку про те, що він стає підозрюваним. Адже, як тільки свідку повідомляється про це, у нього, як правило, відразу ж відпадає бажання говорити зі слідчим.
Неможливість ефективного затримання підозрюваних в скоєнні тяжких злочинів
В міжнародних і в національних юрисдикціях для отримання дозволу на затримання підозрюваного треба звернутися до суду з обґрунтованим клопотанням. КПК України містить таку ж норму (ст. 188).
Але через особливість визначення підозрюваного, процедура отримання дозволу в Україні є унікальною. Перш за все, треба знайти особу та офіційно повідомити їй про підозру. Після цього звернутися до суду із клопотанням. Після отримання дозволу треба знову знайти підозрюваного і нарешті затримати його.
Див. також:
- Об обвинительном документе и стандартах доказывания в международных трибуналах и Украине;
- О статусе подозреваемого в УПК Украины;
- УПК Украины: еще раз о правах подозреваемых;
- О статусе подозреваемого в УПК Украины;
- УПК Украины: еще раз о правах подозреваемых;
та інші повідомлення в рубриці «Подозреваемый».
05 февраля 2019
Снова о Резолюции ПАСЕ о практике заключения соглашений о признании вины
Print Friendly
Появился неофициальный перевод Резолюции ПАСЕ о практике заключения соглашений о признании вины (см. здесь).
Безусловно, при отстутствии официальных переводов, такие переводы оказывают серьезную помощь практическим работникам.
Как обычно, однако, в случае сомнений, переведенный документ следует сверять с оригиналом (в данном случае – англоязычной версией Резолюции). Это тем более важно, когда речь идет о неофициальном переводе.
Два примера:
Согласно §8.2 перевода, Резолюция рекомендует установить «разглашение результатов расследования для того, чтобы дать ответчику возможность сделать осознанный выбор …».
В действительности, в Резолюции говорится о необходимости раскрытия результатов расследования обвиняемому, чтобы дать ему возможность сделать осознанный выбор.
Кстати, в международных трибуналах защита обычно вступала в переговоры о признании вины лишь после полного раскрытия прокуратурой материалов досудебного расследования.
Этим можно объяснить тот факт, что, за исключение двух дел, обвиняемые, заключившие соглашение с прокуратурой в МУТБЮ, вначале (до раскрытия им материалов дела) не признавали себя виновными.
Согласно §8.8 перевода, Резолюция рекомендует «контролировать показатели предвзятости или дискриминации по … богатству во время уменьшения количества приговоров после признания вины».
В действительности, в оригинале речь идет о предвзятости или дискриминации по имущественному положению [лица] при снижении (смягчении) наказаний [назначаемых] после признания вины.
См. также «Резолюция ПАСЕ о практике заключения соглашений о признании вины».
Безусловно, при отстутствии официальных переводов, такие переводы оказывают серьезную помощь практическим работникам.
Как обычно, однако, в случае сомнений, переведенный документ следует сверять с оригиналом (в данном случае – англоязычной версией Резолюции). Это тем более важно, когда речь идет о неофициальном переводе.
Два примера:
«Разглашение» результатов расследования
Согласно §8.2 перевода, Резолюция рекомендует установить «разглашение результатов расследования для того, чтобы дать ответчику возможность сделать осознанный выбор …».
«8.2. встановити … розголошення результатів розслідування для того, щоб надати відповідачу можливість зробити усвідомлений вибір …»Возникает вопрос: каким образом «разглашение результатов расследования» может помочь «ответчику»?
В действительности, в Резолюции говорится о необходимости раскрытия результатов расследования обвиняемому, чтобы дать ему возможность сделать осознанный выбор.
«disclosure of the results of the investigation, to enable the defendant to make an informed choice …»В частности, в §27 Доклада, на котором основана Резолюция, указывается, что раскрытие результатов расследования подозреваемому и его защитнику дает возможность последнему правильно оценить шансы на оправдание в случае полного судебного разбирательства.
Кстати, в международных трибуналах защита обычно вступала в переговоры о признании вины лишь после полного раскрытия прокуратурой материалов досудебного расследования.
Этим можно объяснить тот факт, что, за исключение двух дел, обвиняемые, заключившие соглашение с прокуратурой в МУТБЮ, вначале (до раскрытия им материалов дела) не признавали себя виновными.
Предвзятость или дискриминации по богатству «во время уменьшения количества приговоров после признания вины»
Согласно §8.8 перевода, Резолюция рекомендует «контролировать показатели предвзятости или дискриминации по … богатству во время уменьшения количества приговоров после признания вины».
«8.8. контролювати показники упередженості або дискримінації за расовою приналежністю або багатством під час зменшення кількості вироків після визнання провини»Трудно понять, какое отношение имеет богатство к «количеству приговоров после признания вины».
В действительности, в оригинале речь идет о предвзятости или дискриминации по имущественному положению [лица] при снижении (смягчении) наказаний [назначаемых] после признания вины.
8.8. … «racial or wealth bias or discrimination in the reduction of sentences following guilty pleas»Кстати, в §27 Доклада, на котором основана Резолюция, указывается, что вследствие социального неравенства, малоимущие подозреваемые, которые не могут себе позволить оплатить залог, находятся под более сильным давлением признать вину, чтобы освободиться из-под ареста.
См. также «Резолюция ПАСЕ о практике заключения соглашений о признании вины».
